защеміти

защемі́ти

-мить; мн. защемлять; док.

1》 Почати щеміти (про відчуття болю, викликаного зовнішнім подразненням).

|| безос.

2》 Почати боліти, нити від жалю, тривоги, туги (про серце, груди і т. ін.).

|| безос.

Защеміли очі — з'явилися сльози, проривається плач.

Значення в інших словниках

1. защеміти — защемі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. защеміти — душа́ боли́ть (щеми́ть, я́три́ться і т. ін.) / заболі́ла (защемі́ла, зая́три́лася і т. ін.) у кого, чия і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає з якогось приводу. А сон минув, розтанув. І натомість раптовим болем обпекла свідомість.  Фразеологічний словник української мови
3. защеміти — Защемі́ти, -млю́, -ми́ш, -мля́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. защеміти — ЗАЩЕМІ́ТИ, ми́ть; мн. защемля́ть; док. 1. Почати щеміти (про відчуття болю, викликаного зовнішнім подразненням); // безос. Один одному показували [учні] поколені язики і сміялися.— Ех!.. Це якби голкою!.. Ото б защеміло! (Ковінька, Кутя.., 1960, 87).  Словник української мови в 11 томах
5. защеміти — Защеміти, -млю́, -ми́ш гл. Заболѣть острой болью. Як шабелька задзвенить, то й серденько защемить. Чуб. V. 981. Засмутилась його душа і защеміло серце. Стор. МПр. 39.  Словник української мови Грінченка