заіржати

заіржа́ти

і заржати, -жу, -жеш, док.

1》 Почати іржати, ржати (про коней).

2》 перен., розм. Голосно, нестримно зареготати.

Значення в інших словниках

1. заіржати — заіржа́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заіржати — [заіржатие] -жу, -жиш, -жеимо, -жеите; нак. -жи, -ж'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. заіржати — (-жу, -жеш) док. Голосно засміятися. Тепер заіржали обоє — і Сміт, і Вессон (В. Шкляр, Елементал).  Словник жарґонної лексики української мови
4. заіржати — СМІЯ́ТИСЯ без додатка і з кого-чого (видавати сміх від радості, веселощів, з кого-, чого-небудь комічного тощо), ШКІ́РИТИСЯ розм., ЗУБОСКА́ЛИТИ розм. рідше, КИ́ХКАТИ розм. рідше; ГИГИ́КАТИ розм., ХИХИ́КАТИ розм., ХІХІ́КАТИ розм., ХЕХЕ́КАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. заіржати — Заіржа́ти і заржа́ти, -ржу́, -рже́ш, -ржу́ть заржа́ти і заіржа́ти, -ржу́; -рже́ш, -ржу́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. заіржати — ЗАІРЖА́ТИ і ЗАРЖА́ТИ, жу́, же́ш, док. 1. Почати іржати, ржати (про коней). Приємний вогкий холод обхопив зразу Йона, коні весело заіржали, піднявши догори голови (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
7. заіржати — Заіржа́ти, -жу, -же́ш гл. = заржати. А кінь заіржав, аж ліс задріжав. Грин. III. 216.  Словник української мови Грінченка