збайдужнілий

збайдужні́лий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до збайдужніти.

Значення в інших словниках

1. збайдужнілий — збайдужні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. збайдужнілий — див. байдужий  Словник синонімів Вусика
3. збайдужнілий — ЗБАЙДУЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до збайдужні́ти. Вічно промаслений, невмиваний, мовчазний, він справляв враження чоловіка затурканого, поневіре-ного, збайдужнілого (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 135).  Словник української мови в 11 томах