збайдужнілий
збайдужні́лий
-а, -е.
Дієприкм. акт. мин. ч. до збайдужніти.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збайдужнілий — збайдужні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- збайдужнілий — див. байдужий Словник синонімів Вусика
- збайдужнілий — ЗБАЙДУЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до збайдужні́ти. Вічно промаслений, невмиваний, мовчазний, він справляв враження чоловіка затурканого, поневіре-ного, збайдужнілого (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 135). Словник української мови в 11 томах