1. Словник української мови в 11 томах

збайдужнілий

ЗБАЙДУЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до збайдужні́ти.

Вічно промаслений, невмиваний, мовчазний, він справляв враження чоловіка затурканого, поневіре-ного, збайдужнілого (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 135).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збайдужнілий — збайдужні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. збайдужнілий — див. байдужий Словник синонімів Вусика
  3. збайдужнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до збайдужніти. Великий тлумачний словник сучасної мови