збудливий

збу́дливий

-а, -е.

1》 Який має здатність легко збуджуватися (у 4 знач.).

2》 Який збуджує (у 4 знач.).

Значення в інших словниках

1. збудливий — збу́дливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. збудливий — ЕМОЦІ́ЙНИЙ (здатний гостро відчувати що-небудь, жваво реагувати на щось), ЕМОЦІОНА́ЛЬНИЙ, ЗБУ́ДЛИВИЙ. — Я бачу, що ви вельми емоційна людина (О.  Словник синонімів української мови
3. збудливий — ЗБУ́ДЛИВИЙ, а, е. 1. Який має здатність легко збуджуватися (у 4 знач.). Досліди провадились на собаці Медку збудливого типу нервової системи (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 25). 2. Який збуджує (у 4 знач.).  Словник української мови в 11 томах