зважнілий

зважні́лий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до зважніти.

Значення в інших словниках

1. зважнілий — зважні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зважнілий — ОБВАЖНІ́ЛИЙ (який збільшився у вазі; який обвис під вагою чого-небудь; який став неповоротким, втратив здатність легко рухатися від додаткової ваги, втоми, болю і т. ін.), ЗВАЖНІ́ЛИЙ, ОТЯЖІ́ЛИЙ рідше.  Словник синонімів української мови
3. зважнілий — ЗВАЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зважні́ти. Веселка спадає дівчатам під ноги, Вмиває росою зважнілі сади (Стельмах, Шляхи.., 1948, 151); Зважнілою ходою пішла жінка відчиняти двері (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 127); *Образно.  Словник української мови в 11 томах