Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
звеличання —
звелича́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
звеличання —
ХВАЛА́ (висловлення найвищої оцінки комусь, чомусь), УСЛА́ВЛЕННЯ, ЗВЕЛИЧА́ННЯ, ПРОСЛАВЛЯ́ННЯ, ГІМН, ПСАЛО́М, ДИФІРА́МБ, ПАНЕГІ́РИК (перебільшена похвала). Віддавна смілості й одвазі шумить по всесвіту хвала (М. Рильський); І сорок літ ішов Франко-сіяч..
Словник синонімів української мови
звеличання —
ЗВЕЛИЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. звелича́ти 1 — 3. — Не той відступник, хто для звеличання своєї землі жертвує всім, навіть богами (Оп., Іду.., 1958, 266); Головним змістом цього свята [Дня врожаю] є звеличання героїчної праці трудівників у боротьбі за врожай (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 109).
Словник української мови в 11 томах