звеличання
ЗВЕЛИЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. звелича́ти 1 — 3.
— Не той відступник, хто для звеличання своєї землі жертвує всім, навіть богами (Оп., Іду.., 1958, 266);
Головним змістом цього свята [Дня врожаю] є звеличання героїчної праці трудівників у боротьбі за врожай (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 109).
Словник української мови (СУМ-11)