звинувачення

звинува́чення

-я, с.

1》 Дія за знач. звинуватити.

2》 Те, що ставиться за провину кому-небудь, викриває, звинувачує когось.

Значення в інших словниках

1. звинувачення — звинува́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. звинувачення — ОБВИНУВА́ЧЕННЯ (те, що ставиться за провину кому-небудь, викриває, звинувачує кого-небудь), ЗВИНУВА́ЧЕННЯ, ІНКРИМІНА́ЦІЯ книжн., ОСКА́РЖЕННЯ заст., ІНВЕКТИ́ВА книжн., заст. Вона з обуренням відкидала ті обвинувачення (М.  Словник синонімів української мови
3. звинувачення — ЗВИНУВА́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. звинува́тити. 2. Те, що ставиться за провину кому-небудь, викриває, звинувачує когось. Виявилось, що на кожного з тих, хто сидів тут [у тюрмі], було якесь звинувачення (Збан.  Словник української мови в 11 томах