звинувачений

звинува́чений

I -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до звинуватити.

|| звинувачено, безос. присудк. сл.

II -ого, ч.

Той, кому по суду пред'явлено звинувачення у якому-небудь злочині.

Значення в інших словниках

1. звинувачений — звинува́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. звинувачений — ЗВИНУВА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звинува́тити.  Словник української мови в 11 томах