звитяжно

звитя́жно

уроч.

Присл. до звитяжний 1).

Значення в інших словниках

1. звитяжно — звитя́жно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. звитяжно — ЗВИТЯ́ЖНО, уроч. Присл. до звитя́жний 1. Грім двобою рокотом могутнім відгримів звитяжно над Дніпром (Гонч., Вибр., 1959, 213); Турбаївські козаки були зразковими воїнами, брали участь у багатьох походах на турків, звитяжно стояли за рідну землю (Гончар, Таврія, 1952, 192).  Словник української мови в 11 томах