Значення в інших словниках
-
звіку —
зві́ку прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
звіку —
пр., ЗДАВНА, з віку-правіку, звіку-зроду, з давньої пори.
Словник синонімів Караванського
-
звіку —
див. здавна; ніколи
Словник синонімів Вусика
-
звіку —
СПОКОНВІ́КУ (з найдавніших часів), СПОКОНВІ́К, СПОКОНВІКІ́В, ВІДВІ́КУ (ОДВІ́КУ), ЗВІ́КУ, СПРА́ВІКУ, СПРАДА́ВНА, СПРАДА́ВЕН, ЗВІ́КУ-ПРА́ВІКУ, З ПЕРЕДВІ́КУ, З ПЕРЕДВІКІ́В, СПЕРЕДВІ́КУ рідше.
Словник синонімів української мови
-
звіку —
Зві́ку (ніколи), присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
звіку —
ЗВІ́КУ, присл. З давньої пори, здавна. Ми певні звіку, як дуби Та липи,— гордість наша тута; Чи можна ж серед нас хоч би Знайти однісінького Брута? (Граб., І, 1959, 249); Нема кому обрятувать Народу темного господу. Його ж — од заходу до сходу — Ще звіку привчено мовчать (Черн., Поезії, 1959, 303).
Словник української мови в 11 томах
-
звіку —
Звіку нар. Съ отриц. не при глаголѣ. Никогда. Зроду-звіку козак не був і не буде катом. Ном. № 767.
Словник української мови Грінченка