звіряти

звіря́ти

I -яю, -яєш і рідко звірювати, -юю, -юєш, недок., звірити, -рю, -риш, док., перех.

1》 кому, рідко перед ким. Правдиво, не криючись, повіряти кому-небудь свої думки, плани, таємниці і т. ін.

Звіряти душу (серце) кому — довірливо розкривати кому-небудь свої почуття.

2》 кому, на кого. Виявляючи довір'я, доручати, довіряти кому-небудь щось.

II -яю, -яєш, недок., звірити, -рю, -риш, док., перех.

1》 Зіставляючи що-небудь із чимсь, перевіряти точність, відповідність чому-небудь і т. ін.

|| Взаємно порівнювати, співвідносити що-небудь.

2》 Перевіряючи, встановлювати наявність або відсутність кого-, чого-небудь.

3》 Старанно вивіряти справність, придатність чого-небудь.

4》 на що. Піддавати випробуванню, випробовувати властивості, якості, придатність чого-небудь до чогось.

Значення в інших словниках

1. звіряти — звіря́ти 1 дієслово недоконаного виду розказувати щось відверто; довіряти рідко звіря́ти 2 дієслово недоконаного виду зіставляти; випро́бувати  Орфографічний словник української мови
2. звіряти — Зіставляти, зіставити, позіставляти, порівнювати, порівняти, попорівнювати, узгіднювати, узгіднити, поузгіднювати  Словник чужослів Павло Штепа
3. звіряти — I. ЗВІРЯ́ТИ що (не криючись, правдиво розповідати кому-небудь щось потаємне), ПОВІРЯ́ТИ, ДОВІРЯ́ТИ, ДОВІРЯ́ТИСЯ, ЗВІРЯ́ТИСЯ в чому, ДІЛИ́ТИСЯ чим, ВИПОВІДА́ТИ розм., ПОВІДА́ТИ розм., ПОВІ́ДУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. звіряти — ЗВІРЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і рідко ЗВІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗВІ́РИТИ, рю, риш, док., перех. 1. кому, рідко перед ким. Правдиво, не криючись, повіряти кому-небудь свої думки, плани, таємниці і т. ін.  Словник української мови в 11 томах