Великий тлумачний словник сучасної мови

згарячу

зга́рячу

рідко ізгарячу, присл.

Розгарячившись, спалахнувши в пориві якого-небудь почуття.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. згарячу — зга́рячу прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
  2. згарячу — пр., зопалу, спохвату, в розпалі, в гарячці; П. необачно, не подумавши.  Словник синонімів Караванського
  3. згарячу — див. зопалу; спересердя; швидко  Словник синонімів Вусика
  4. згарячу — ЗО́ПАЛУ (у стані сильного збудження), ЗГА́РЯЧУ (ЗГА́РЯЧА), СПРОЖО́ГУ, СПО́ХВАТУ розм. Правду сказати, Василько зробив це зопалу, не подумавши (О. Донченко); Я згарячу підвівся, скинув з себе гімнастерку (А.  Словник синонімів української мови
  5. згарячу — Зга́рячу, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. згарячу — ЗГА́РЯЧУ, рідко ІЗГА́РЯЧУ, присл. Розгарячившись, спалахнувши в пориві якого-небудь почуття. На зелені свята, під час вистави, Марків партнер палахнув ізгарячу в його з обрізу (Вас., II, 1959, 124); Скривавлене коліно ниє, але згарячу він ще не відчуває різкого болю (Кол., Терен.., 1959, 38).  Словник української мови в 11 томах
  7. згарячу — Згарячу нар. Сгоряча. Прости мене, я згарячу забувся. Шевч. 293.  Словник української мови Грінченка