згинути

зги́нути

і рідко ізгинути, -ну, -неш; наказ. сп. згинь; док.

1》 Умерти, загинути.

|| Перестати існувати внаслідок реформи, знищення, руйнування і т. ін.

2》 Стати невидимим, нечутним, сховатися, зникнути.

|| Пішовши куди-небудь, не повернутися, зникнути.

Згинь, маро (сатано, личино і т. ін.) — лайливий вираз гніву, досади.

3》 тільки 3 ос. Загубитися через недогляд, неувагу, байдужість.

4》 тільки 3 ос., перен. Минути безповоротно, припинившись, втратившись.

5》 перен. Вкрай змучитися.

Значення в інших словниках

1. згинути — зги́нути дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. згинути — див. ЗАГИБАТИ|ЗАГИНУТИ.  Словник синонімів Караванського
3. згинути — [згинутие] -ну, -неиш, нак. -ин', -ин'теи  Орфоепічний словник української мови
4. згинути — ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. згинути — Зги́нути, зги́ну, -неш, -нуть; згинь, зги́ньмо, зги́ньте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. згинути — ЗГИ́НУТИ і рідко ІЗГИ́НУТИ, ну, неш; наказ. сп. згинь; док. 1. Умерти, загинути. Краще згинути на полі, Ніж конати у неволі (Укр.. думи.., 1955, 474); Послухала Лисиця їжакової ради, притаїлася, лежить, буцім давно згинула (Фр.  Словник української мови в 11 томах
7. згинути — Згинути, -ну, -неш гл. Погибнуть. Не силуйте мене за нелюба, да нехай же він згине. Мет. 243. Біда біду перебуде — одна згине, десять буде. Ном. № 2165.  Словник української мови Грінченка