згинути
зги́нути
і рідко ізгинути, -ну, -неш; наказ. сп. згинь; док.
1》 Умерти, загинути.
|| Перестати існувати внаслідок реформи, знищення, руйнування і т. ін.
2》 Стати невидимим, нечутним, сховатися, зникнути.
|| Пішовши куди-небудь, не повернутися, зникнути.
Згинь, маро (сатано, личино і т. ін.) — лайливий вираз гніву, досади.
3》 тільки 3 ос. Загубитися через недогляд, неувагу, байдужість.
4》 тільки 3 ос., перен. Минути безповоротно, припинившись, втратившись.
5》 перен. Вкрай змучитися.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- згинути — зги́нути дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- згинути — див. ЗАГИБАТИ|ЗАГИНУТИ. Словник синонімів Караванського
- згинути — [згинутие] -ну, -неиш, нак. -ин', -ин'теи Орфоепічний словник української мови
- згинути — ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал. Словник синонімів української мови
- згинути — Зги́нути, зги́ну, -неш, -нуть; згинь, зги́ньмо, зги́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- згинути — ЗГИ́НУТИ і рідко ІЗГИ́НУТИ, ну, неш; наказ. сп. згинь; док. 1. Умерти, загинути. Краще згинути на полі, Ніж конати у неволі (Укр.. думи.., 1955, 474); Послухала Лисиця їжакової ради, притаїлася, лежить, буцім давно згинула (Фр. Словник української мови в 11 томах
- згинути — Згинути, -ну, -неш гл. Погибнуть. Не силуйте мене за нелюба, да нехай же він згине. Мет. 243. Біда біду перебуде — одна згине, десять буде. Ном. № 2165. Словник української мови Грінченка