згинути

ЗГИ́НУТИ і рідко ІЗГИ́НУТИ, ну, неш; наказ. сп. згинь; док.

1. Умерти, загинути.

Краще згинути на полі, Ніж конати у неволі (Укр.. думи.., 1955, 474);

Послухала Лисиця їжакової ради, притаїлася, лежить, буцім давно згинула (Фр., IV, 1950, 76);

[Гетера:] Ох, вчор згинула моя папуга! (Л. Укр., II, 1951, 511);

// Перестати існувати внаслідок реформи, знищення, руйнування і т. ін.

Прийшла народна воля, і панщина навіки згинула (Н.-Лев., II, 1956, 253);

Згинеш, потворний світе, Лють не поможе тобі! (Павл., Бистрина, 1959, 5);

Так згинь же, дух фашистської орди! Ізгинь і не плямуй людини совість! (Тич., II, 1957, 152).

2. Стати невидимим, нечутним, сховатися, зникнути.

Верблюд заплаче, і кайзак Понурить голову.. Тихенько спуститься з гори, І згине в глиняній пустині… (Шевч., II, 1963, 87);

— Приходьте з полудня до Менделя.. Побалакаємо, нап’ємось пива, стонадцять…— Кінець фрази згинув за тином… (Коцюб., II, 1955, 9);

Місяць упірнув раптом за хмари, згинув місячний стовп (Смолич, І, 1958, 98);

// Пішовши куди-небудь, не повернутися, зникнути.

Що то плачу, що то гомону було та страху по селу! Нема дівчат! Згинули, мов їх земля поглинула! (Вовчок, І, 1955, 54).

◊ Зги́нути з о́ка (з оче́й) див. о́ко;

Згинь, маро́ (сатано́, личи́но і т. ін.) — лайливий вираз гніву, досади.

— Згинь ти,— думаю собі,— старий шкарбан, із своїми жартами!.. (Барв., Опов.., 1902, 93).

3. тільки 3 ос. Загубитися через недогляд, неувагу, байдужість.

Я її [приповістку] комусь-то давав задля друку, та так вона десь і згинула, зосталася одна чернетка (Мирний, V, 1955, 375);

Коли і як саме випав [патрон] із рук, старшина ніяк не міг усвідомити. Безслідно згинув, пішов на дно (Логв., Давні рани, 1961, 47).

4. тільки 3 ос., перен. Минути безповоротно, припинившись, втратившись.

Та згинула добра година: Вмерла моя, вірна дівчина (Щог., Поезії, 1958, 82);

Тихо скрізь, і на серденьку тихо, Десь журба з нього згинула пріч (Л. Укр., І, 1951, 66);

Білоруси мої, і грузини, І вірмени, мої теж повік, Наша дружба ніколи не згине (Рильський, III, 1961, 139);

Тепер я знаю, що робить!.. Сумніви згинули важкі (Сос., І, 1957, 412).

5. перен. Вкрай змучитися.

Нігде мені подітися, від журби я згину! (Вовчок, І, 1955, 368);

[Панса:] Як же ти глянеш в очі батькові старому, що згинув від одчаю через тебе? (Л. Укр., II, 1951, 465).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me