землепроходець

землепрохо́дець

-хідця, ч.

1》 Старовинна назва мандрівника, який відкривав, досліджував та освоював невідомі до того часу землі.

2》 Мандрівник.

Значення в інших словниках

1. землепроходець — землепрохо́дець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. землепроходець — ЗЕМЛЕПРОХО́ДЕЦЬ, хі́дця, ч. Традиційна назва мандрівника, торгівця і промисловця, які відкривали, освоювали і т. ін. нові, не відомі раніше землі. Належав [Майкл] до тієї категорії людей, з яких ..  Словник української мови у 20 томах