землячок

землячо́к

-чка, ч.

Пестл. до земляк.

|| ірон.

Значення в інших словниках

1. землячок — землячо́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. землячок — ЗЕМЛЯЧО́К, чка́, ч. Пестл. до земля́к. [Смола:] Стривай, я ніби тебе десь бачив. [Терень:] Може, землячок? [Мося:] Ні, я в Безродненському районі не жив (Мик., І, 1957, 110); // ірон. [2-й солдат:] Побачите, цей землячок наш наведе людей у наші комори й нашу землю буде міряти (Корн., І, 1955, 175).  Словник української мови в 11 томах