зик —
ЗИК, у, ч., розм. Різкий, дуже голосний звук; крик, галас. Мов розв’язався мішок із гамором: крик, зик, пискотня… (Вас., II, 1959, 137); Було ми, дітвора, на печі, або так, заходимось пустувати,— зик такий сколотимо, що хоть із хати тікай (Барв., Опов..
Словник української мови в 11 томах
зик —
Зи́к, -ку м. Крикъ. Зареготались нехрещені... Гай обізвався; галас, зик. Шевч. 29. Зиком-криком босий дід гукає. К. МБ. II. 136.
Словник української мови Грінченка