зик

ЗИК, у, ч., розм. Різкий, дуже голосний звук; крик, галас.

Мов розв’язався мішок із гамором: крик, зик, пискотня… (Вас., II, 1959, 137);

Було ми, дітвора, на печі, або так, заходимось пустувати,— зик такий сколотимо, що хоть із хати тікай (Барв., Опов.., 1902, 61);

Пронеслись над лісом З зиком журавлі (Граб., І, 1959, 218).

Значення в інших словниках

1. зик — зик 1 іменник чоловічого роду виступ, заглибина зик 2 іменник чоловічого роду крик; галас  Орфографічний словник української мови
2. зик — (пронизливий) КРИК; ЗБ. ГАЛАС.  Словник синонімів Караванського
3. зик — -у, ч., розм. Різкий, дуже голосний звук; крик, галас.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зик — ГА́ЛАС (безладне звучання багатьох голосів), ГАМ, ГА́МІР, КРИК, БУ́ЧА, ГУК, ГУЛ, РЕ́ПЕТ розм., ГВАЛТ розм., КРИ́КНЯВА розм., ЗИК розм., ОГРО́М діал., ЗА́КОЛОТ розм., ГАРМИ́ДЕР розм., БАЗА́Р розм., Я́РМАРОК розм., РЕ́ЙВАХ розм., КАГА́Л розм.  Словник синонімів української мови
5. зик — Зи́к, -ку м. Крикъ. Зареготались нехрещені... Гай обізвався; галас, зик. Шевч. 29. Зиком-криком босий дід гукає. К. МБ. II. 136.  Словник української мови Грінченка