змагун — Великий тлумачний словник сучасної мови

змагун — змагу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
змагун — ЗМАГУ́Н, а́, ч., рідко. Учасник змагання (у 2 знач.); змагальник. Сірко об'їхав конем навколо змагунів, важно оглянув їх, а тоді став збоку, як генерал на параді; підняв руку і подав команду по-військовому: – Біго-о-м (І. Словник української мови у 20 томах
змагун — змагу́н учасник спортивних змагань; спортсмен (ст): Він простягся на деревляній лаві і поглянув вниз, де з-під даху трибуни виринав сочистий зелений прямокутник майдану, чорніла бігова доріжка і де увихались барвисті постаті змагунів... Лексикон львівський: поважно і на жарт