зміцнілий

зміцні́лий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до зміцніти.

2》 у знач. прикм.Який загартувався фізично, укріпив здоров'я; здоровий.

|| Який став мужнішим, твердішим.

3》 у знач. прикм., перен. Більш надійний, постійний, тривалий.

4》 у знач. прикм. Більш розвинутий, могутній, впливовий.

Значення в інших словниках

1. зміцнілий — зміцні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зміцнілий — ЗМІЦНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до зміцні́ти. 2. у знач. прикм. Який загартувався фізично, укріпив здоров’я; здоровий. Запах життя, здоров’я, землі сп’янив ще не зовсім зміцнілу Марину (Дмит., Наречена, 1959, 169); *Образно.  Словник української мови в 11 томах