зоставляти
зоставля́ти
-яю, -яєш, недок., зоставити, -влю, -виш; мн. зоставлять; док., перех., рідко.
1》 Вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою, залишати на місці кого-, що-небудь.
|| на кого. Вирушаючи кудись, залишати кого-, що-небудь під чиїмось доглядом.
2》 Залишати, віддавати у чиє-небудь користування.
|| Передавати у спадщину, заповідати.
3》 Бути причиною появи, виникнення чого-небудь; спричиняти щось.
|| Викликати певні почуття, думки і т. ін.
4》 Відкладати, зберігати щось для кого-, чого-небудь.
|| Призначати для чого-небудь.
|| Не віддавати, тримати у себе.
5》 Пропонувати кому-небудь затриматися десь, примушувати кого-небудь не покидати якогось місця, посади і т. ін.
|| з інфін. Просити, примушувати затриматися з певною метою.
6》 Іти, вирушати звідки-небудь, покидати якесь місце.
|| Залишати кого-небудь без своєї уваги, турбот, любові і т. ін.
|| тільки док. Залишити сиротами (дітей).
7》 Зберігати, не знищувати, залишати недоторканним.
|| також з інфін. Залишати у попередньому стані, положенні.
8》 тільки док., ким. Зробити яким-, ким-, чим-небудь, спричинити певний стан.
9》 без чого. Не давати, позбавляти чого-небудь.
10》 із часткою не, тільки док. Використати до кінця, повністю.
|| Позбавитись чого-небудь, знищити когось, щось повністю.
Великий тлумачний словник сучасної української мови