1. Великий тлумачний словник сучасної мови

зоставляти

зоставля́ти

-яю, -яєш, недок., зоставити, -влю, -виш; мн. зоставлять; док., перех., рідко.

1》 Вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою, залишати на місці кого-, що-небудь.

|| на кого. Вирушаючи кудись, залишати кого-, що-небудь під чиїмось доглядом.

2》 Залишати, віддавати у чиє-небудь користування.

|| Передавати у спадщину, заповідати.

3》 Бути причиною появи, виникнення чого-небудь; спричиняти щось.

|| Викликати певні почуття, думки і т. ін.

4》 Відкладати, зберігати щось для кого-, чого-небудь.

|| Призначати для чого-небудь.

|| Не віддавати, тримати у себе.

5》 Пропонувати кому-небудь затриматися десь, примушувати кого-небудь не покидати якогось місця, посади і т. ін.

|| з інфін. Просити, примушувати затриматися з певною метою.

6》 Іти, вирушати звідки-небудь, покидати якесь місце.

|| Залишати кого-небудь без своєї уваги, турбот, любові і т. ін.

|| тільки док. Залишити сиротами (дітей).

7》 Зберігати, не знищувати, залишати недоторканним.

|| також з інфін. Залишати у попередньому стані, положенні.

8》 тільки док., ким. Зробити яким-, ким-, чим-небудь, спричинити певний стан.

9》 без чого. Не давати, позбавляти чого-небудь.

10》 із часткою не, тільки док. Використати до кінця, повністю.

|| Позбавитись чого-небудь, знищити когось, щось повністю.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зоставляти — зоставля́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. зоставляти — залиша́ти (зоставля́ти, лиша́ти) / залиши́ти (зоста́вити, лиши́ти) в ду́рнях кого. Ошукувати, перехитрювати кого-небудь, ставлячи його в незручне, смішне становище. Фразеологічний словник української мови
  3. зоставляти — ЗАЛИША́ТИ (вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою кого-, що-небудь), ЛИША́ТИ, ПОЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, КИ́ДАТИ, ОСТАВЛЯ́ТИ (ЗОСТАВЛЯ́ТИ) рідко, ВІДБІГА́ТИ кого, заст. — Док. Словник синонімів української мови
  4. зоставляти — ЗОСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗОСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. зоста́влять; док., перех., рідко. 1. Вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою, залишати на місці кого-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах
  5. зоставляти — Зоставля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. зоставити, -влю, -виш, гл. = зіставляти, зіставити. Ляха-Бутурлака не рубайте, между військом для порядку за яризу військового зоставляйте. АД. І. 215. Словник української мови Грінченка