1. Фразеологічний словник української мови

зоставляти

залиша́ти (зоставля́ти, лиша́ти) / залиши́ти (зоста́вити, лиши́ти) в ду́рнях кого. Ошукувати, перехитрювати кого-небудь, ставлячи його в незручне, смішне становище. Він (герой мандрівного театру) хитрий, винахідливий і завжди залишає в дурнях усіх своїх ворогів (Ю. Мартич); Парубки ззаду реготали.— Молодець Тимошко! отак зостав панів у дурнях! (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зоставляти — зоставля́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. зоставляти — -яю, -яєш, недок., зоставити, -влю, -виш; мн. зоставлять; док., перех., рідко. 1》 Вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою, залишати на місці кого-, що-небудь. || на кого. Вирушаючи кудись, залишати кого-, що-небудь під чиїмось доглядом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зоставляти — ЗАЛИША́ТИ (вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою кого-, що-небудь), ЛИША́ТИ, ПОЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, КИ́ДАТИ, ОСТАВЛЯ́ТИ (ЗОСТАВЛЯ́ТИ) рідко, ВІДБІГА́ТИ кого, заст. — Док. Словник синонімів української мови
  4. зоставляти — ЗОСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗОСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. зоста́влять; док., перех., рідко. 1. Вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою, залишати на місці кого-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах
  5. зоставляти — Зоставля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. зоставити, -влю, -виш, гл. = зіставляти, зіставити. Ляха-Бутурлака не рубайте, между військом для порядку за яризу військового зоставляйте. АД. І. 215. Словник української мови Грінченка