зрадливий

зрадли́вий

-а, -е.

1》 Здатний на зраду, на підступний, віроломний вчинок.

|| Власт. зрадникові.

|| Здійснюваний зрадником.

2》 Який порушує вірність у коханні, дружбі; невірний.

3》 перен. Який має, містить несподівану небезпеку.

|| Який виказує, виявляє те, що хотілося б приховати, затамувати.

|| Який може підвести в потрібний момент; ненадійний.

4》 перен. Який легко і часто змінюється; мінливий.

5》 перен. Який може ввести в оману; оманливий.

Значення в інших словниках

1. зрадливий — зрадли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. зрадливий — Віроломний, підступний; (у коханні) невірний; (- болото) П. небезпечний; (що виказує) зрадницький; (- здоров'я) ненадійний; (- долю) мінливий, облудний.  Словник синонімів Караванського
3. зрадливий — [зрадливией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
4. зрадливий — ЗРАДЛИ́ВИЙ (здатний на зраду, на підступний, віроломний вчинок; властивий зрадникові), ЗРА́ДНИЦЬКИЙ, ЗРА́ДНИЙ рідко; ВІРОЛО́МНИЙ (який порушує обіцянку, зобов'язання); ПРОДА́ЖНИЙ (якого можна підкупити).  Словник синонімів української мови
5. зрадливий — ЗРАДЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Здатний на зраду, на підступний, віроломний вчинок. Андрій мовчки посміхається: роля зрадливого сина Бульби йому дуже подобається… (Вас.  Словник української мови в 11 томах
6. зрадливий — Зрадливий, -а, -е Измѣнчивый, склонный къ измѣнамъ. Моє серце зрадливсє звичаю не знає. Мл. л. сб. 312. Ой хортуно зрадливая, що ж ти виробляєш? Дала серцю зазнатися, з милим розлучаєш. Чуб. V. 418.  Словник української мови Грінченка