зрадливий
ЗРАДЛИ́ВИЙ (здатний на зраду, на підступний, віроломний вчинок; властивий зрадникові), ЗРА́ДНИЦЬКИЙ, ЗРА́ДНИЙ рідко; ВІРОЛО́МНИЙ (який порушує обіцянку, зобов'язання); ПРОДА́ЖНИЙ (якого можна підкупити). Коли їх (паліїв війни) слуги, плазуни зрадливі, Підіймуть руки на всесвітню правду, На дружбу нашу чисту, — горе їм! (М. Рильський); О ноче! Зрадний твій покров, Лукава ти, весняна ноче! (М. Рильський); Клятва в тебе віроломна, Дружба в тебе лицемірна (С. Воскрекасенко).
НЕВІ́РНИЙ (непостійний у стосунках з ким-небудь, який порушує довіру, вірність, дружбу); ЗРАДЛИ́ВИЙ (який зрадив або зраджує в коханні, дружбі). Важко стало на душі од одної чутки, що в його дружина невірна (О. Стороженко); То ти вже про те і не згадуєш, — ні, — Що серце давно віддала ти мені? Те миле й зрадливе серденько своє! (Леся Українка). — Пор. 1. ненаді́йний.
Словник синонімів української мови