зрадливий
ЗРАДЛИ́ВИЙ (здатний на зраду, на підступний, віроломний вчинок; властивий зрадникові), ЗРА́ДНИЦЬКИЙ, ЗРА́ДНИЙ рідко; ВІРОЛО́МНИЙ (який порушує обіцянку, зобов'язання); ПРОДА́ЖНИЙ (якого можна підкупити). Коли їх (паліїв війни) слуги, плазуни зрадливі, Підіймуть руки на всесвітню правду, На дружбу нашу чисту, — горе їм! (М. Рильський); О ноче! Зрадний твій покров, Лукава ти, весняна ноче! (М. Рильський); Клятва в тебе віроломна, Дружба в тебе лицемірна (С. Воскрекасенко).
НЕВІ́РНИЙ (непостійний у стосунках з ким-небудь, який порушує довіру, вірність, дружбу); ЗРАДЛИ́ВИЙ (який зрадив або зраджує в коханні, дружбі). Важко стало на душі од одної чутки, що в його дружина невірна (О. Стороженко); То ти вже про те і не згадуєш, — ні, — Що серце давно віддала ти мені? Те миле й зрадливе серденько своє! (Леся Українка). — Пор. 1. ненаді́йний.
Значення в інших словниках
- зрадливий — зрадли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- зрадливий — Віроломний, підступний; (у коханні) невірний; (- болото) П. небезпечний; (що виказує) зрадницький; (- здоров'я) ненадійний; (- долю) мінливий, облудний. Словник синонімів Караванського
- зрадливий — [зрадливией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- зрадливий — -а, -е. 1》 Здатний на зраду, на підступний, віроломний вчинок. || Власт. зрадникові. || Здійснюваний зрадником. 2》 Який порушує вірність у коханні, дружбі; невірний. 3》 перен. Який має, містить несподівану небезпеку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зрадливий — ЗРАДЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Здатний на зраду, на підступний, віроломний вчинок. Андрій мовчки посміхається: роля зрадливого сина Бульби йому дуже подобається… (Вас. Словник української мови в 11 томах
- зрадливий — Зрадливий, -а, -е Измѣнчивый, склонный къ измѣнамъ. Моє серце зрадливсє звичаю не знає. Мл. л. сб. 312. Ой хортуно зрадливая, що ж ти виробляєш? Дала серцю зазнатися, з милим розлучаєш. Чуб. V. 418. Словник української мови Грінченка