зрадливий
ЗРАДЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Здатний на зраду, на підступний, віроломний вчинок.
Андрій мовчки посміхається: роля зрадливого сина Бульби йому дуже подобається… (Вас., І, 1959, 153);
У лісах над Ірпінем чатує зрадливий і підступний ворог— і Щорс часто відвідує околиці Києва, розмовляє з розвідниками, що побували в тилу у ворога (Скл., Легенд. начдив, 1957, 61);
Коли їх [паліїв війни] слуги, плазуни зрадливі, Підіймуть руки на всесвітню правду, На дружбу нашу чисту,— горе їм! (Рильський, III, 1961, 9);
// Власт. зрадникові.
Гончар не помітив ні її ластовиння, ні синюватих уст, ні тієї щербинки в зубах, що була вірною прикметою зрадливої вдачі (Стельмах, І, 1962, 301);
Рвалася [Любов Прохорівна] на простір полетіти прибраним метеликом, ледве тамуючи зрадливі думки (Ле, Міжгір’я, 1953, 51);
// Здійснюваний зрадником.
Звістка про зрадливий напад на Мартинка блискавкою рознеслася з уст в уста, і кожен козак готував себе до бою в найближчу хвилину (Ле, Наливайко, 1957, 259).
2. Який порушує вірність у коханні, дружбі; невірний.
Не виходить чорнобрива Із темного лугу, Не виходить зрадливая… (Шевч., II, 1963, 152);
То ти вже про те і не згадуєш, ні,— Що серце давно віддала ти мені? Те миле й зрадливе серденько своє! (Л. Укр., IV, 1954, 83);
*Образно. Місяць березень брехливий і зрадливий — то до зими тулиться, то до весни (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 36).
3. перен. Який має, містить у собі несподівану небезпеку.
Ця тиша могла бути зрадливою, через це тривога не зникала (Шиян, Партиз. край, 1946, 137);
Перед його очима Анка по коліна загрузла в зрадливе болото, в тайгову трясовину, що сховала свій смертельний капкан під веселим зеленим килимом (Донч., II, 1956, 53);
// Який виказує, виявляє те, що хотілося б приховати, затамувати.
За порогом Христя, закриваючи за собою двері, відчуває зрадливе, неприємне тремтіння в ногах (Рибак, Зброя.., 1943, 182);
Не міг [Харитон Максимович] глянути на Тамару, заплющував очі, щоб бува зрадлива сльозинка не впала на Тамарину руку (Хижняк, Тамара, 1959, 8);
// Який може підвести в потрібний момент; ненадійний.
Тепер же я маю тільки подякувати за честь, яку зробили мені Ви [І. Франко].., запрошуючи мене до роботи, та й взятись до тієї роботи так завзято, як тільки дозволить мені моє зрадливе здоров’я (Л. Укр., V,1956, 211).
4. перен. Який легко і часто змінюється; мінливий.
Зрадлива доля мужича..— неврожай, чи градом хліб побило, чи пожежа змела двір, чи чума, сибірка на худобу, лишився без тягла…— був хазяїн і нема! (Головко, II, 1957, 514);
Навкруги чорне страшне море, безодня води й гніву. Воно іноді поманить ласкавою синьою фарбою, ..почне чарувати. А натура його зрадлива (Ю. Янов., II, 1958, 41).
5. перен. Який може ввести в оману; обманливий.
Знову завмирає в чеканні стражденне хліборобське серце, плекає зрадливі сподівання, марить тим житнім колосочком, тим дрібним, але своїм зернятком, на якому тримається його життя (Стельмах, І, 1962, 361).
Значення в інших словниках
- зрадливий — зрадли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- зрадливий — Віроломний, підступний; (у коханні) невірний; (- болото) П. небезпечний; (що виказує) зрадницький; (- здоров'я) ненадійний; (- долю) мінливий, облудний. Словник синонімів Караванського
- зрадливий — [зрадливией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- зрадливий — -а, -е. 1》 Здатний на зраду, на підступний, віроломний вчинок. || Власт. зрадникові. || Здійснюваний зрадником. 2》 Який порушує вірність у коханні, дружбі; невірний. 3》 перен. Який має, містить несподівану небезпеку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зрадливий — ЗРАДЛИ́ВИЙ (здатний на зраду, на підступний, віроломний вчинок; властивий зрадникові), ЗРА́ДНИЦЬКИЙ, ЗРА́ДНИЙ рідко; ВІРОЛО́МНИЙ (який порушує обіцянку, зобов'язання); ПРОДА́ЖНИЙ (якого можна підкупити). Словник синонімів української мови
- зрадливий — Зрадливий, -а, -е Измѣнчивый, склонный къ измѣнамъ. Моє серце зрадливсє звичаю не знає. Мл. л. сб. 312. Ой хортуно зрадливая, що ж ти виробляєш? Дала серцю зазнатися, з милим розлучаєш. Чуб. V. 418. Словник української мови Грінченка