1. Орфоепічний словник української мови

зрадливий

зрадли́вий

[зрадливией]

м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зрадливий — зрадли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. зрадливий — Віроломний, підступний; (у коханні) невірний; (- болото) П. небезпечний; (що виказує) зрадницький; (- здоров'я) ненадійний; (- долю) мінливий, облудний. Словник синонімів Караванського
  3. зрадливий — -а, -е. 1》 Здатний на зраду, на підступний, віроломний вчинок. || Власт. зрадникові. || Здійснюваний зрадником. 2》 Який порушує вірність у коханні, дружбі; невірний. 3》 перен. Який має, містить несподівану небезпеку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зрадливий — ЗРАДЛИ́ВИЙ (здатний на зраду, на підступний, віроломний вчинок; властивий зрадникові), ЗРА́ДНИЦЬКИЙ, ЗРА́ДНИЙ рідко; ВІРОЛО́МНИЙ (який порушує обіцянку, зобов'язання); ПРОДА́ЖНИЙ (якого можна підкупити). Словник синонімів української мови
  5. зрадливий — ЗРАДЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Здатний на зраду, на підступний, віроломний вчинок. Андрій мовчки посміхається: роля зрадливого сина Бульби йому дуже подобається… (Вас. Словник української мови в 11 томах
  6. зрадливий — Зрадливий, -а, -е Измѣнчивый, склонный къ измѣнамъ. Моє серце зрадливсє звичаю не знає. Мл. л. сб. 312. Ой хортуно зрадливая, що ж ти виробляєш? Дала серцю зазнатися, з милим розлучаєш. Чуб. V. 418. Словник української мови Грінченка