1. Орфоепічний словник української мови

зрадник

зра́дник

[зрадниек]

-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зрадник — зра́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. зрадник — Запроданець, перекинчик, перевертень, ренегат, відступник, христопродавець, жм. юда, продажна шкура; (під окупацією) коляборант, вислугач; зрадливець, д. зрадець. Словник синонімів Караванського
  3. зрадник — Батькопродавець, безбатченко, братопродавець, братопродавця, викажчик, виказник, виказувач, відступник, відступця, відщепенець, віровідступник, дворушник, дезертир, запроданець, здрайця, зрадець, зрадливець, єретик, іскаріот, каїн, клятвопорушник... Словник синонімів Вусика
  4. зрадник — -а, ч. Той, хто зраджує (у 1-3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зрадник — ВІДСТУ́ПНИК (той, хто відмовився від своїх поглядів, ідеалів, політичних переконань тощо), РЕНЕГА́Т, ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ, ЗРА́ДНИК, НЕДО́ВІРОК, ПЕРЕБІ́ЖЧИК, ВІДЩЕПЕ́НЕЦЬ, ПЕРЕКИ́НЕЦЬ, ПЕРЕКИ́НЧИК розм. Іван Франко своїм гострим словом карає, б'є всіх тих,.. Словник синонімів української мови
  6. зрадник — Зра́дник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зрадник — ЗРА́ДНИК, а, ч. Той, хто зраджує (у 1 — 3 знач.). [Комонник:] Я зрадників державних не шкодую (Л. Укр., II, 1951, 527); В той час, коли народ самовіддано й завзято боровся за визволення батьківщини... Словник української мови в 11 томах
  8. зрадник — Зрадник, -ка м. Измѣнникъ, предатель. Чуб. V. 57. Вибрав Юду Іскариоцького, що стався зрадником. Св. Л. VI. 16. Словник української мови Грінченка