Великий тлумачний словник сучасної мови

зречевлювати

зрече́влювати

-юю, -юєш, недок., зречевити, -влю, -виш; мн. зречевлять; док., перех., рідко.

Втілювати що-небудь у щось речове, матеріальне.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. зречевлювати — зрече́влювати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. зречевлювати — ЗРЕЧЕ́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗРЕЧЕ́ВИТИ, влю, виш; мн. зрече́влять, док., перех., рідко. Втілювати що-небудь у щось речове, матеріальне. І жить — це значить жить. Зречевлювати труд, Зречевлювати мисль (Бажан, Вибр., 1940, 105).  Словник української мови в 11 томах