зрештою

зре́штою

присл.

1》 Після всього; нарешті.

2》 із спол. "а". Уживається у знач. протиставного спол., що відповідає словам втім, проте.

3》 у знач. вставн. сл. Указує на те, що підсумовує, завершує, закінчує що-небудь, висловлене раніше, або вживається при останньому слові якогось переліку.

4》 у знач. вставн. сл. Уживається на означення крайнього ступеня незадоволення.

Значення в інших словниках

1. зрештою — зре́штою прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. зрештою — ЗРЕШТОЮ – З РЕШТОЮ Зрештою, присл. Після всього; нарешті; у знач. спол. – проте; у знач. вст. сл. Зрештою Андрій не витерпів (С.Васильченко); Дарина з другої світлиці прислухається, як пересварюються брати, й сумно радіє...  Літературне слововживання
3. зрештою — пр., нарешті, врешті, після всього, кінець кінцем; ВСТ. а втім.  Словник синонімів Караванського
4. зрештою — див. нарешті  Словник синонімів Вусика
5. зрештою — НАРЕ́ШТІ (після ряду певних подій, явищ, предметів і т. ін., наприкінці якоїсь дії — у її кінцевому наслідку, в її завершенні), ВРЕ́ШТІ (УРЕ́ШТІ), ЗРЕ́ШТОЮ, ВРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ (УРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ), ВКІНЦІ́ (УКІНЦІ́) розм., ОСЬ (ужив.  Словник синонімів української мови
6. зрештою — Зре́штою (проте, а втім), присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. зрештою — ЗРЕ́ШТОЮ, присл. 1. Після всього; нарешті. Він би зрештою погодився з Іваном, коли б Іван умів хоч удавати, що вважає панотця господарем (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах