зрив

-у, ч.

1》 Дія за знач. зривати 5), 6) і зриватися 2), 6). Зрив нарізки.

2》 Невдача, провал у здійсненні якоїсь справи, задуму.

Значення в інших словниках

1. зрив — зрив іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. зрив — зрив I.повстання, бунт (м, ср, ст): Вони обговорили плян оснувати товариство під назвою “Кружок українських дівчат”, що його ціллю мала бути самоосвіта й підготовка до громадської праці. Приєднати членів до молодого товариства було легко й подекуди важко.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. зрив — НЕВДА́ЧА (невдале, безуспішне закінчення чого-небудь), НЕДОГО́ДА заст.; НЕУ́СПІХ (у якійсь значній справі); ЗРИВ підсил., ОСІ́ЧКА розм.  Словник синонімів української мови
4. зрив — ЗРИВ, у, ч. 1. Дія за знач. зрива́ти 5, 6 і зрива́тися 2, 6. Подія із зривом зборів була така несподівана і така прикра, що кожний із них почував свою провину і ніхто не зважувався заговорити з головою сільради (Епік, Тв.  Словник української мови в 11 томах