зрив

зрив I.повстання, бунт (м, ср, ст): Вони обговорили плян оснувати товариство під назвою “Кружок українських дівчат”, що його ціллю мала бути самоосвіта й підготовка до громадської праці. Приєднати членів до молодого товариства було легко й подекуди важко. Легко, бо Дарка Шухевичівна мала широкі зв'язки з ровесницями, так у кругах інтеліґенції, як теж міщанства. Важко тому, що в тодішньому часі старше громадянство, зокрема батьки, вважали створення окремого дівочого товариства революціонерським зривом, що безпосередньо загрожував “доброму тонові”, впливові батьків на дівочу молодь, відтягав дівчат від домашніх занять і взагалі грозив цілковитим “переверненням у голові" (Нова хата 1939)

зрив II.вул. геть, утікай (м, ср, ст): Зрив звідси! (Лучук)

Значення в інших словниках

1. зрив — зрив іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. зрив — -у, ч. 1》 Дія за знач. зривати 5), 6) і зриватися 2), 6). Зрив нарізки. 2》 Невдача, провал у здійсненні якоїсь справи, задуму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зрив — НЕВДА́ЧА (невдале, безуспішне закінчення чого-небудь), НЕДОГО́ДА заст.; НЕУ́СПІХ (у якійсь значній справі); ЗРИВ підсил., ОСІ́ЧКА розм.  Словник синонімів української мови
4. зрив — ЗРИВ, у, ч. 1. Дія за знач. зрива́ти 5, 6 і зрива́тися 2, 6. Подія із зривом зборів була така несподівана і така прикра, що кожний із них почував свою провину і ніхто не зважувався заговорити з головою сільради (Епік, Тв.  Словник української мови в 11 томах