зрив

ЗРИВ, у, ч.

1. Дія за знач. зрива́ти 5, 6 і зрива́тися 2, 6.

Подія із зривом зборів була така несподівана і така прикра, що кожний із них почував свою провину і ніхто не зважувався заговорити з головою сільради (Епік, Тв., 1958, 103);

[Оксана (перемагаючи хвилювання):] Виключити з партії Гайдая за розкол комітету, за зрив партійної дисципліни, яка мусить бути зараз залізною (Корн., І, 1955, 62);

Він думав про будівництво, про аварії й несподівані ускладнення, про цьогорічний план, що стояв під загрозою цілковитого зриву (Коцюба, Нові береги, 1959, 182);

Зрив нарізки.

2. Невдача, провал у здійсненні якоїсь справи, задуму.

Їй було байдуже, що однокласники так вражені зривом Марійки, хвилюються, хочуть їй допомогти (Донч., V, 1957, 492);

Навіть найвища майстерність не врятує художника від зривів і невдач, якщо його творчість позбавлена багатства змісту, яскраво вираженої ідеї (Мист., 1, 1966, 5).

Значення в інших словниках

1. зрив — зрив іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. зрив — -у, ч. 1》 Дія за знач. зривати 5), 6) і зриватися 2), 6). Зрив нарізки. 2》 Невдача, провал у здійсненні якоїсь справи, задуму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зрив — зрив I.повстання, бунт (м, ср, ст): Вони обговорили плян оснувати товариство під назвою “Кружок українських дівчат”, що його ціллю мала бути самоосвіта й підготовка до громадської праці. Приєднати членів до молодого товариства було легко й подекуди важко.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. зрив — НЕВДА́ЧА (невдале, безуспішне закінчення чого-небудь), НЕДОГО́ДА заст.; НЕУ́СПІХ (у якійсь значній справі); ЗРИВ підсил., ОСІ́ЧКА розм.  Словник синонімів української мови