Значення в інших словниках
-
зривати —
зрива́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
зривати —
(одяг) стягати <�скидати> в поспіху; (квітку) рвати, обривати; (греблю) руйнувати; (пісок) здіймати; (з місця) підводити; (коня) зрушувати; (динамітом) висаджувати в повітря; (наміри) спиняти, скасовувати, перешкоджати чому; (сміх) викликати; (знайомство) переривати, розривати, уривати.
Словник синонімів Караванського
-
зривати —
-аю, -аєш, недок., зірвати, зірву, зірвеш, док., перех. 1》 Надломивши, відокремлювати від стебла, кореня і т. ін. (листок, квітку, плід тощо). 2》 Рвучко відокремлювати що-небудь прикріплене. || Рвучким рухом знімати, стягати що-небудь із когось, чогось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
зривати —
боки́ зрива́ти. Нестримно, безугавно сміятися, реготати; надриватися від реготу. Ми, бувало, боки зриваємо, регочучись із тих Опанасових вигадок (І.
Фразеологічний словник української мови
-
зривати —
ВІДМО́ВИТИСЯ від кого (припинити родинні чи інші зв'язки з ким-небудь), ВІДЦУРА́ТИСЯ, ВІДРЕКТИ́СЯ, ЗРЕКТИ́СЯ кого, ПОКИ́НУТИ кого, ВІДСТУПИ́ТИСЯ, ВІДЩЕПИ́ТИСЯ розм., ПОРВА́ТИ з ким, ВІДКИ́НУТИСЯ розм., ВІДКАСНУ́ТИСЯ розм., ЗІРВА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
зривати —
ЗРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІРВА́ТИ, зірву́, зі́рве́ш, док., перех. 1. Надломивши, відокремлювати від стебла, кореня і т. ін. (листок, квітку, плід тощо). Дівчина..
Словник української мови в 11 томах
-
зривати —
Зрива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. зірвати, -рву, -веш, гл. 1) Срывать, сорвать. К. Досв. 57. Рудч. Ск. II. 60. Квітку зірвала, за голову клала. Чуб. III. 303. 2) — бунт. Поднять бунтъ, возмущеніе.
Словник української мови Грінченка