зривати

зрива́ти

-аю, -аєш, недок., зірвати, зірву, зірвеш, док., перех.

1》 Надломивши, відокремлювати від стебла, кореня і т. ін. (листок, квітку, плід тощо).

2》 Рвучко відокремлювати що-небудь прикріплене.

|| Рвучким рухом знімати, стягати що-небудь із когось, чогось.

|| безос.

|| Руйнувати (про силу води, вітру та ін.).

|| безос.

|| Відокремлюючи верхній шар чого-небудь (пилу, піску, снігу і т. ін.), підносити вгору.

|| перен. Примушувати кого-небудь швидко покидати, залишати щось (місце перебування, роботу і т. ін.).

3》 Примушувати кого-небудь дуже швидко, рвучко вставати, підніматися, рушати кудись.

|| безос.

4》 Руйнувати що-небудь за допомогою вибухової речовини, вибухом.

5》 Псувати (різь, нарізку і т. ін.) необережним рвучким рухом, сильним натисканням.

6》 Перешкоджати здійсненню, виконанню, проведенню чого-небудь.

7》 розм. Вимагаючи, одержувати.

8》 перен. Бути причиною чого-небудь, викликати щось.

|| Зчиняти що-небудь.

9》 заст. Припиняти зв'язки, знайомство і т. ін. з ким-, чим-небудь.

Зривати голос — надмірним напруженням пошкодивши голосові зв'язки, втрачати голос.

Зривати злість перев. на кому — спрямовувати на кого-небудь своє роздратування, свій гнів і т. ін.

Значення в інших словниках

1. зривати — зрива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зривати — (одяг) стягати <�скидати> в поспіху; (квітку) рвати, обривати; (греблю) руйнувати; (пісок) здіймати; (з місця) підводити; (коня) зрушувати; (динамітом) висаджувати в повітря; (наміри) спиняти, скасовувати, перешкоджати чому; (сміх) викликати; (знайомство) переривати, розривати, уривати.  Словник синонімів Караванського
3. зривати — зрива́ти: ◊ боки́ зрива́ти → бік  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. зривати — боки́ зрива́ти. Нестримно, безугавно сміятися, реготати; надриватися від реготу. Ми, бувало, боки зриваємо, регочучись із тих Опанасових вигадок (І.  Фразеологічний словник української мови
5. зривати — ВІДМО́ВИТИСЯ від кого (припинити родинні чи інші зв'язки з ким-небудь), ВІДЦУРА́ТИСЯ, ВІДРЕКТИ́СЯ, ЗРЕКТИ́СЯ кого, ПОКИ́НУТИ кого, ВІДСТУПИ́ТИСЯ, ВІДЩЕПИ́ТИСЯ розм., ПОРВА́ТИ з ким, ВІДКИ́НУТИСЯ розм., ВІДКАСНУ́ТИСЯ розм., ЗІРВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. зривати — ЗРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІРВА́ТИ, зірву́, зі́рве́ш, док., перех. 1. Надломивши, відокремлювати від стебла, кореня і т. ін. (листок, квітку, плід тощо). Дівчина..  Словник української мови в 11 томах
7. зривати — Зрива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. зірвати, -рву, -веш, гл. 1) Срывать, сорвать. К. Досв. 57. Рудч. Ск. II. 60. Квітку зірвала, за голову клала. Чуб. III. 303. 2) — бунт. Поднять бунтъ, возмущеніе.  Словник української мови Грінченка