зриватися
зрива́тися
-аюся, -аєшся, недок., зірватися, зірвуся, зірвешся, док.
1》 Переставати триматися на чому-небудь; відокремлюватися від чого-небудь (про щось зачеплене, прикріплене або те, що висить, і т. ін.).
|| Відокремлюючись від гілки, падати додолу (про листя, плоди і т. ін.).
|| Звільнятися від яких-небудь пут, прив'язі і т. ін., розриваючи їх.
|| перен., розм. Раптово втрачати витримку, самовладання, контроль над собою, не мати сили стримувати себе.
2》 Падати вниз, не втримавшись на чому-небудь.
|| Падати, скочуватися, зсовуватися, втративши опору, рівновагу.
|| Рвучко зміщатися, зсуватися з чого-небудь.
3》 Рвучко вставати, підніматися або дуже швидко залишати якесь місце; схоплюватися.
|| у сполуч. зі сл. на біг, на рись, в галоп і т. ін. Різко прискорювати рух; переходити на швидку ходу, біг.
|| перен., розм. Раптово залишати якесь місцеперебування, кидати якусь роботу і т. ін.
4》 Поривчасто, різко починатися (про бурю, дощ і т. ін.); починати дути (про вітер).
|| на що, безос. Повертати на початок чого-небудь.
|| тільки недок. Іти час від часу (про дощ, сніг), дути сильно, поривами (про вітер).
5》 Починати раптово звучати; доноситися, лунати, розлягатися (про звуки). Зриватися з язика.
6》 перен., розм. Не виходити, не вдаватися або не відбуватися через що-небудь (про якусь справу, певний задум і т. ін.).
|| Не виконуватися, порушуватися.
|| Зазнавати невдачі.
7》 перен., розм. Вступати, приступати.
|| Поспішно або необдумано вирушати кудись.
|| тільки недок., рідко. Мати намір, бажання що-небудь зробити; пориватися.
8》 тільки недок. Раптово, стрімко обриватися (про рельєф).
9》 Стрімко підніматися, злітати вгору.
10》 рідко. Розриватися на частини під дією вибухівки; вибухати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови