зриватися
зрива́тися
-аюся, -аєшся, недок., зірватися, зірвуся, зірвешся, док.
1》 Переставати триматися на чому-небудь; відокремлюватися від чого-небудь (про щось зачеплене, прикріплене або те, що висить, і т. ін.).
|| Відокремлюючись від гілки, падати додолу (про листя, плоди і т. ін.).
|| Звільнятися від яких-небудь пут, прив'язі і т. ін., розриваючи їх.
|| перен., розм. Раптово втрачати витримку, самовладання, контроль над собою, не мати сили стримувати себе.
2》 Падати вниз, не втримавшись на чому-небудь.
|| Падати, скочуватися, зсовуватися, втративши опору, рівновагу.
|| Рвучко зміщатися, зсуватися з чого-небудь.
3》 Рвучко вставати, підніматися або дуже швидко залишати якесь місце; схоплюватися.
|| у сполуч. зі сл. на біг, на рись, в галоп і т. ін. Різко прискорювати рух; переходити на швидку ходу, біг.
|| перен., розм. Раптово залишати якесь місцеперебування, кидати якусь роботу і т. ін.
4》 Поривчасто, різко починатися (про бурю, дощ і т. ін.); починати дути (про вітер).
|| на що, безос. Повертати на початок чого-небудь.
|| тільки недок. Іти час від часу (про дощ, сніг), дути сильно, поривами (про вітер).
5》 Починати раптово звучати; доноситися, лунати, розлягатися (про звуки). Зриватися з язика.
6》 перен., розм. Не виходити, не вдаватися або не відбуватися через що-небудь (про якусь справу, певний задум і т. ін.).
|| Не виконуватися, порушуватися.
|| Зазнавати невдачі.
7》 перен., розм. Вступати, приступати.
|| Поспішно або необдумано вирушати кудись.
|| тільки недок., рідко. Мати намір, бажання що-небудь зробити; пориватися.
8》 тільки недок. Раптово, стрімко обриватися (про рельєф).
9》 Стрімко підніматися, злітати вгору.
10》 рідко. Розриватися на частини під дією вибухівки; вибухати.
Значення в інших словниках
- зриватися — зрива́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- зриватися — Відриватися; (з кручі) обриватися, спорскувати, падати, скочуватися, зсуватися, зсовуватися; (з місця) схоплюватися, зриватися на рівні ноги; (- регіт) вибухати;... Словник синонімів Караванського
- зриватися — [зриеватиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
- зриватися — Аюсь, -аєшся, недок., зірватися, -усь, -ешся, док. Сердитися, дуже нервувати, втрачати спокій. Чого ти на дитину зриваєшся? Словник сучасного українського сленгу
- зриватися — зрива́тися / зірва́тися з го́лосу. Втрачати голос, замовкати від надмірного крику або хвилювання. Безхатько зірвався з голосу і, пополотнівши, ніби заморожений, застиг посеред хати з роззявленим ротом (Л. Юхвід); Бояри загомоніли. Фразеологічний словник української мови
- зриватися — ВИБУХА́ТИ (про вибухові речовини, бомби, снаряди тощо — з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою розділятися на частини, осколки), РОЗРИВА́ТИСЯ, РВА́ТИСЯ, ЗРИВА́ТИСЯ рідше, ЛО́ПАТИСЯ розм. — Док. Словник синонімів української мови
- зриватися — ЗРИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗІРВА́ТИСЯ, зірву́ся, зі́рве́шся, док. 1. Переставати триматися на чому-небудь; відокремлюватися від чого-небудь (про щось зачеплене, прикріплене або те, що висить і т. ін.). Словник української мови в 11 томах