Словник української мови Грінченка

зривати

Зрива́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. зірвати, -рву, -веш, гл.

1) Срывать, сорвать. К. Досв. 57. Рудч. Ск. II. 60. Квітку зірвала, за голову клала. Чуб. III. 303.

2) — бунт. Поднять бунтъ, возмущеніе. Звели нам під москалів тікати, або звели нам з ляхами великий бунт зривати. Макс. (1849). 76.

3) зірвати бики. Выпречь быковъ изъ ярма. Вх. Зн. 22.

4) — спину, мишки. Лѣченіе поясницы посредствомъ оттягиванія руками кожи отъ спины. Миргор. у. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.

5) зірвана дорога. Дорога съ замерзшею на ней грязью, изрѣзанною раньше колесами. Н. Вол. у.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. зривати — зрива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. зривати — (одяг) стягати <�скидати> в поспіху; (квітку) рвати, обривати; (греблю) руйнувати; (пісок) здіймати; (з місця) підводити; (коня) зрушувати; (динамітом) висаджувати в повітря; (наміри) спиняти, скасовувати, перешкоджати чому; (сміх) викликати; (знайомство) переривати, розривати, уривати.  Словник синонімів Караванського
  3. зривати — -аю, -аєш, недок., зірвати, зірву, зірвеш, док., перех. 1》 Надломивши, відокремлювати від стебла, кореня і т. ін. (листок, квітку, плід тощо). 2》 Рвучко відокремлювати що-небудь прикріплене. || Рвучким рухом знімати, стягати що-небудь із когось, чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зривати — зрива́ти: ◊ боки́ зрива́ти → бік  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. зривати — боки́ зрива́ти. Нестримно, безугавно сміятися, реготати; надриватися від реготу. Ми, бувало, боки зриваємо, регочучись із тих Опанасових вигадок (І.  Фразеологічний словник української мови
  6. зривати — ВІДМО́ВИТИСЯ від кого (припинити родинні чи інші зв'язки з ким-небудь), ВІДЦУРА́ТИСЯ, ВІДРЕКТИ́СЯ, ЗРЕКТИ́СЯ кого, ПОКИ́НУТИ кого, ВІДСТУПИ́ТИСЯ, ВІДЩЕПИ́ТИСЯ розм., ПОРВА́ТИ з ким, ВІДКИ́НУТИСЯ розм., ВІДКАСНУ́ТИСЯ розм., ЗІРВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  7. зривати — ЗРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІРВА́ТИ, зірву́, зі́рве́ш, док., перех. 1. Надломивши, відокремлювати від стебла, кореня і т. ін. (листок, квітку, плід тощо). Дівчина..  Словник української мови в 11 томах