зряджати

зряджа́ти

-аю, -аєш, недок., зрядити, зряджу, зрядиш, док., перех., діал.

1》 Вбирати, чепурити.

2》 Споряджати, збирати (в дорогу і т. ін.).

|| Відряджати куди-небудь.

3》 Наймати, домовляти.

Значення в інших словниках

1. зряджати — зряджа́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. зряджати — ЗБИРА́ТИ (готувати когось для відправлення куди-небудь, забезпечуючи всім необхідним, готувати щось у дорогу), СПОРЯДЖА́ТИ, ЕКІПІРУВА́ТИ, ЛА́ГОДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ЛАШТУВА́ТИ, ОПОРЯДЖА́ТИ, РИХТУВА́ТИ (РИШТУВА́ТИ) розм., ЗНАРЯДЖА́ТИ діал., ЗРЯДЖА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
3. зряджати — ЗРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗРЯДИ́ТИ, зряджу́, зря́диш, док., перех., діал. 1. Вбирати, чепурити. Що в суботу кісоньку чесала, а в неділю головку зряджала (Сл. Гр.); // Обряджати (покійника). Три баби прийшло, одхаяли мене, його й зрядили..  Словник української мови в 11 томах