зубовий

зубови́й

-а, -е, спец.

Який має зуби (у 2 знач.), із зубами (про деякі машини, частини машин і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. зубовий — зубови́й прикметник спец.  Орфографічний словник української мови
2. зубовий — ЗУБОВИ́Й, а́, е́, спец. Який має зуби (у 2 знач.), із зубами (про деякі машини, частини машин і т. ін.). Боронують впоперек посівів зубовими, прополювальними або сітчастими боронами (Хлібороб Укр., 4, 1965, 6).  Словник української мови в 11 томах
3. зубовий — Зубовий, -а, -е 1) = зубний. Святий Антонію, зубовий цілителю, поможи мені. Чуб. І. 125. 2) — часник. Обыкновенный чеснокъ съ луковицей, распадающейся на зубки. Вас. 203.  Словник української мови Грінченка