Великий тлумачний словник сучасної мови

зубрячка

зубря́чка

-и, розм.

Жін. до зубрій.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. зубрячка — зубря́чка іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
  2. зубрячка — ЗУБРЯ́ЧКА, и, ж., розм. Те саме, що зубрі́ння. Він махнув рукою на спочинок і по давньому звичаю вдався в зубрячку (Вас., І, 1959, 228); Дітям було нелегко вчитися латинською мовою. Усе навчання будувалося на зубрячці, на механічному запам’ятовуванні (Іст. середніх віків, 1955, 129).  Словник української мови в 11 томах