зугарний

зуга́рний

-а, -е, розм.

1》 Вправний, умілий.

2》 з інфін., рідше до чого. Який може, вміє або здатний виконувати, робити що-небудь.

Значення в інших словниках

1. зугарний — зуга́рний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. зугарний — Вправний, умілий; (до чого) здатний, здалий, спроможний, здібний.  Словник синонімів Караванського
3. зугарний — див. вродливий; спритний; умілий  Словник синонімів Вусика
4. зугарний — зуга́рний спритний, здібний, добрий (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. зугарний — ВПРА́ВНИЙ (який, маючи певні навички, робить добре і швидко), УМІ́ЛИЙ (ВМІ́ЛИЙ), МАЙСТЕ́РНИЙ, ЗУГА́РНИЙ розм., ПОВОРОТКИ́Й розм., ЗРУ́ЧНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ рідше, ПОПРА́ВНИЙ рідше. Михайло був уже вправним телефоністом (В. Кучер); Малюнки й креслення..  Словник синонімів української мови
6. зугарний — ЗУГА́РНИЙ, ЗУГА́РЕН, рна, рне, розм. 1. Вправний, умілий. — Напрядіть [жіночки] моїй матушці по пів-міточку, бо вона молода й до роботи ще не звикла та й не дуже зугарна. Настане пилипівочка, то не гуляйте, молітеся, та й в скриню добре дбайте,— амінь!...  Словник української мови в 11 томах
7. зугарний — Зугарний, -а, -е Способный, мастеръ. А ми доженемо. — Зугарні! Заплутаєтесь у своїх полах та й попадаєте. Мир. Пов. І. 149. Зугарний теревені правити.  Словник української мови Грінченка