зуживати

зужива́ти

-аю, -аєш, недок., зужити, -иву, -ивеш, док., перех., розм.

Використовувати, застосовувати; вживати.

|| Витрачати.

Значення в інших словниках

1. зуживати — зужива́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. зуживати — Зужитковувати; вживати, використовувати, застосовувати.  Словник синонімів Караванського
3. зуживати — Зужива́ти, -ва́ю, -ва́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. зуживати — ЗУЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗУЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., перех., розм. Використовувати, застосовувати; вживати. Не прогнівайтеся, якщо я дозволю тут собі зужити менторського тону (Кач., II, 1958, 27); // Витрачати.  Словник української мови в 11 томах