зуживати —
зужива́ти дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
зуживати —
-аю, -аєш, недок., зужити, -иву, -ивеш, док., перех., розм. Використовувати, застосовувати; вживати. || Витрачати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зуживати —
Зужива́ти, -ва́ю, -ва́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
зуживати —
ЗУЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗУЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., перех., розм. Використовувати, застосовувати; вживати. Не прогнівайтеся, якщо я дозволю тут собі зужити менторського тону (Кач., II, 1958, 27); // Витрачати.
Словник української мови в 11 томах