зужитий

зужи́тий

-а, -е, розм.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зужити.

2》 у знач. прикм.Використаний повністю, до кінця; який довго був у вжитку; старий.

|| Який утратив виразність унаслідок частого повторення; банальний, затертий (про слово, вираз, художній засіб і т. ін.). Зужитий епітет.

Значення в інших словниках

1. зужитий — зужи́тий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. зужитий — зужи́тий використаний (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. зужитий — БАНА́ЛЬНИЙ (який утратив виразність, набрид через часте повторення), ЗАЯЛО́ЖЕНИЙ, СТЕ́РТИЙ, УТЕ́РТИЙ, ЗУЖИ́ТИЙ рідше, ЗУЖИТКО́ВАНИЙ рідше. Кілька звичайних банальних слів один одному після ділового привітання, і заговорив Безрукий (О.  Словник синонімів української мови
4. зужитий — Зужи́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. зужитий — ЗУЖИ́ТИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зужи́ти. Що дівчина нерадо віддає свою руку вдівцеві, се річ зовсім природна: сили вдівця вже зужиті, надломлені, чуття застигло (Фр., XVI, 1955, 58). 2. у знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах